Психічний стан і підтримка спокою
Четверг, 18 Июн 2026
Рубрика: Скажи чесно, ти як?
Місяць обізнаності про ментальне здоров’я
Среда, 20 Май 2026
Щороку в травні Україна й світ відзначають місяць обізнаності про ментальне здоров’я. Його мета – зменшити стигму навколо ментального здоров’я та нагадати про можливості підтримки, адже звертатися по допомогу – не соромно, а відповідально. З цієї нагоди в Україні стартувала комунікаційна хвиля «Ти як? Дізнавайся. Піклуйся. Звертайся» – у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», яка впроваджується за ініціативою першої леді Олени Зеленської.
Міністерство охорони здоров’я України послідовно розбудовує систему психосоціальної підтримки та психіатричної допомоги, щоб кожна людина могла отримати необхідну допомогу своєчасно, доступно та без стигми. Отримати допомогу в підтримці ментального здоров’я українці можуть у свого сімейного лікаря, в центрі ментального здоров’я чи багатопрофільній лікарні. Ці послуги є безоплатними, оскільки оплачуються з державного бюджету в межах Програми медичних гарантій Національною службою здоровʼя України.
Підтримка від вашого лікаря
Базові послуги з охорони психічного здоров’я доступні в усіх закладах первинної медичної допомоги, що мають контракт із НСЗУ. Це 2599 медзакладів, в яких працюють понад 23 тисячі лікарів (сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів), що надають таку допомогу в понад 7 тисячах місць надання послуг (центрах ПМД, амбулаторіях та ін.).
Ваш сімейний лікар є першим фахівцем, до якого можна звернутися за підтримкою у сфері психічного здоров’я. Він може провести клінічну оцінку стану дорослого або дитини, включно з фізичним і психічним статусом, направити на лабораторні чи інструментальні дослідження, щоб виключити або підтвердити порушення, пов’язані зі станом здоров’я, за потреби та за згодою пацієнта скерувати до профільних фахівців — психіатра, психолога, психотерапевта чи невролога. Він не встановлює психіатричних діагнозів, але саме сімейний лікар може стати першим кроком до допомоги.
Минулого року за отриманням психологічної підтримки до своїх лікарів звернулись близько 276 тисяч українців, 47 тисяч з яких — діти. Зокрема, дорослі пацієнти найчастіше звертались по допомогу через відчуття тривоги, нервозності та напруження, порушення сну, наявність психологічних симптомів, таких як емоційне виснаження чи труднощі з концентрацією, а також через пригнічений настрій, порушення пам’яті, гостру реакцію на стрес. Серед дітей та підлітків найпоширенішою причиною звернень були поведінкові труднощі, відчуття тривоги, нервозності, порушення сну, пригнічений настрій, труднощі у навчанні та мовленнєві порушення (зокрема заїкання і тики), гостра реакція на стрес.
Послуги з охорони психічного здоровʼя в центрах ментального здоровʼя та багатопрофільних лікарнях
За фаховою психіатричною, психотерапевтичною і психологічною допомогою у складніших випадках можна звернутися до Центрів ментального здоров’я. Вони передусім створюються у кластерних лікарнях спроможної мережі. Сьогодні в країні працюють 195 таких центрів, у медзакладах, які уклали договір з НСЗУ на надання допомоги на понад 550 млн грн. Допомога в центрах надається амбулаторно, у денному стаціонарі або за місцем проживання пацієнта. Звернутися до центру людина може самостійно або за направленням від свого лікаря чи іншого надавача психосоціальних послуг.
До центрів можуть звернутись люди з підтвердженими психічними розладами (наприклад, шизофренія, біполярний розлад, депресія середнього та тяжкого ступеня), люди, які переживають перший психотичний епізод або загострення хронічного психічного розладу, мають тривалий стрес, емоційне виснаження, родини та близькі людей, які потребують психосоціальної підтримки.
Минулого року допомогу в центрах ментального здоров’я отримали понад 124 тисячі людей, з них близько 27 тисяч дітей. У центрах дорослі пацієнти найчастіше отримують допомогу у зв’язку з підозрою на психічні розлади та потребою в уточненні стану, а також через тривожно-депресивні стани. Значну частку становлять звернення з приводу нервозності, емоційної напруженості та порушень адаптації до життєвих обставин, а також реакцій на стрес, включно з посттравматичними станами. Діти найчастіше отримують допомогу в центрах у зв’язку з порушеннями розвитку, зокрема розладами спектра аутизму та мовленнєвими розладами. Значна частка звернень також пов’язана з емоційними станами — нервозністю, тривожністю, неспокоєм, а також порушеннями адаптації до життєвих обставин і поведінковими труднощами.
Також українці можуть отримати психологічну допомогу в стаціонарних умовах. Нині її надають в 138 медзакладах, які НСЗУ законтрактувала загалом на понад 5,1 млрд грн. Минулого року в цих закладах отримали допомогу понад 205 тисяч людей.
Піклування про ментальне здоров’я – це великий спільний шлях, який починається з індивідуального вибору. Закликаємо українців звертатися по допомогу, коли вони відчувають таку потребу, адже це не слабкість, не забаганка і це не соромно. Це відповідально. Підтримка фахівця допоможе краще зрозуміти свій психоемоційний стан та підтримати ментальне здоров’я.
Правила безбар’єрної мови
Вторник, 12 Май 2026Дотримуйтеся принципу «спочатку людина»
Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно.
Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так.
Усі ми значно більше, ніж якась одна ознака.
Ставте себе на місце людини
Правило просте й складне водночас. Коли ви не впевнені, чи є слово образою або ні, чи не зачіпає воно почуттів, спробуйте поставити себе на місце людини, до якої ви звертаєтеся, про яку ви говорите або пишете. Чи сподобалося б вам таке звернення, чи хотіли б ви, щоб про вас говорили так? Пам’ятайте, на першому місці завжди має бути людина.
Запитайте саму людину
Якщо ви не знаєте, як звернутися чи як правильно назвати певну ознаку людини у діалозі / інтерв’ю / статті, запитайте саму людину, як вона хоче, щоб до неї звертались. Перепитати й уточнити не соромно, навпаки, — це прояв уваги й тактовності.
Вживайте клінічні терміни й діагнози лише в потрібному контексті
Багато термінів, якими позначали стан психічного чи фізіологічного здоров’я людини у минулі століття, з роками набули яскраво негативного забарвлення і перейшли у розряд лайки. Через те, що людей із різними діагнозами сприймали як «нетипових», ці діагнози стали використовувати з намірами образити чи зачепити, тож такі слова, як «дебіл» чи «імбецил», «прокажений» або «чумний» уже давно перестали бути суто медичними термінами, а перетворились на образливі прізвиська. Власне, як і слова «хворий» чи «божевільний», якими почали називати людей, чиї погляди можуть відрізнятися від поглядів інших.
Уникайте маскувальних слів
Евфемізми, або маскувальні слова, вживаються, коли мовці не знають, як коректно говорити, бояться ненароком зачепити людину або намагаються проявити своє поблажливе ставлення. І це може спричиняти непорозуміння, ображати чи вводити в оману. Варто уникати переносних значень та метафор, тому що вони викривляють життєву ситуацію людини, приховують чи прикрашають її. Завжди краще послуговуватися коректною термінологією. «Люди дощу», «сонячні діти» — це евфемізми, а от «люди з розладом аутистичного спектра», «діти з синдромом Дауна» — це коректна термінологія.
День матері
Воскресенье, 10 Май 2026
СВІДОК — нотатник спогадів про війну
Четверг, 09 Апр 2026
Взаємодія зі звільненими з полону: інфобокс
Понедельник, 23 Мар 2026Для рідних, побратимів та посестер, знайомих, колег, фахівців, представників медіа, державних службовців, менеджерів рівня громад і всіх, хто прагне будувати безпечну та гідну взаємодію.
«Життя та служба після полону» — довідник, що містить покрокові рекомендації щодо реінтеграційних заходів, медичного та психологічного відновлення, соціальної адаптації, а також практичні рекомендації для взаємодії з родиною та громадою.
Як допомогти пройти шлях відновлення? Чому досвід полону не можна узагальнювати і як уникнути стигматизації?
Про міфи й реальність, повернення відчуття безпеки та надання фахової допомоги — у новому освітньому серіалі «Не нашкодь: підтримка після звільнення з полону» на платформі Дія.Освіта.
До створення серіалу та розробки необхідних інструментів долучилися авторитетні українські експерти, військові психологи та люди з досвідом полону.
https://osvita.diia.gov.ua/courses/do-no-harm-support-after-release-from-captivity
«Енциклопедія складних запитань» — це серія коротких відеороликів-поясненьу форматі «питання-відповідь»: як підтримувати і не нашкодити близькій людині, яка пережила травматичний досвід.
- Що можна питати у звільнених з полону?
- Гіперопіка — чому це зайве?
- Як повідомити дитині, що тато в полоні?
- Коли звернення до психолога обов’язкове?
- Як полон впливає на родину?
- Мій чоловік у полоні. Як мені триматися?
- Що допомагає зберегти свою особистість під час перебування в полоні?
- Що таке соціальний карантин у перші дні після звільнення?
- Чому важливо уникати образу жертви або героя для звільнених з полону?
Відеоролики охоплюють типові поведінкові реакції, які можуть бути наслідком тортур та полону, а також найбільш поширені тригери, про які зазначали ті, хто мав такий досвід.