Правила безбар’єрної мови
Дотримуйтеся принципу «спочатку людина»
Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно.
Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так.
Усі ми значно більше, ніж якась одна ознака.
Ставте себе на місце людини
Правило просте й складне водночас. Коли ви не впевнені, чи є слово образою або ні, чи не зачіпає воно почуттів, спробуйте поставити себе на місце людини, до якої ви звертаєтеся, про яку ви говорите або пишете. Чи сподобалося б вам таке звернення, чи хотіли б ви, щоб про вас говорили так? Пам’ятайте, на першому місці завжди має бути людина.
Запитайте саму людину
Якщо ви не знаєте, як звернутися чи як правильно назвати певну ознаку людини у діалозі / інтерв’ю / статті, запитайте саму людину, як вона хоче, щоб до неї звертались. Перепитати й уточнити не соромно, навпаки, — це прояв уваги й тактовності.
Вживайте клінічні терміни й діагнози лише в потрібному контексті
Багато термінів, якими позначали стан психічного чи фізіологічного здоров’я людини у минулі століття, з роками набули яскраво негативного забарвлення і перейшли у розряд лайки. Через те, що людей із різними діагнозами сприймали як «нетипових», ці діагнози стали використовувати з намірами образити чи зачепити, тож такі слова, як «дебіл» чи «імбецил», «прокажений» або «чумний» уже давно перестали бути суто медичними термінами, а перетворились на образливі прізвиська. Власне, як і слова «хворий» чи «божевільний», якими почали називати людей, чиї погляди можуть відрізнятися від поглядів інших.
Уникайте маскувальних слів
Евфемізми, або маскувальні слова, вживаються, коли мовці не знають, як коректно говорити, бояться ненароком зачепити людину або намагаються проявити своє поблажливе ставлення. І це може спричиняти непорозуміння, ображати чи вводити в оману. Варто уникати переносних значень та метафор, тому що вони викривляють життєву ситуацію людини, приховують чи прикрашають її. Завжди краще послуговуватися коректною термінологією. «Люди дощу», «сонячні діти» — це евфемізми, а от «люди з розладом аутистичного спектра», «діти з синдромом Дауна» — це коректна термінологія.
